Стаття 104. Протокол

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446 447 448 449 450 451 452 453 454 455 456 457 458 459 460 461 462 463 464 465 466 467 468 469 470 471 472 473 474 475 476 477 478 479 480 481 482 483 484 485 486 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 497 498 499 500 501 502 503 504 505 506 507 508 509 510 511 512 513 514 515 516 517 518 519 520 521 522 523 524 525 526 527 528 529 530 531 532 533 534 535 536 537 538 539 540 541 542 543 544 545 546 547 548 549 550 551 552 553 554 555 556 557 558 559 560 561 562 563 564 565 566 567 568 569 570 571 572 573 574 575 576 577 578 579 580 581 582 583 584 585 586 587 588 589 590 591 592 593 594 595 596 597 598 599 600 601 602 603 604 605 606 607 608 609 610 611 612 613 614 615 616 617 618 619 620 621 622 623 624 625 626 627 628 629 630 631 632 633 634 635 636 637 638 639 640 641 642 643 644 645 646 647 648 649 650 651 652 653 654 655 656 657 658 659 660 661 662 663 664 665 666 667 668 669 670 671 672 673 674 675 676 677 678 679 680 681 682 683 684 685 686 687 688 689 690 691 692 693 694 695 696 697 698 699 700 701

У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуаль­ної дії фіксуються у протоколі.

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допо­могою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вно­ситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

Протокол складається з:

вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії;

особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії" (прізвища, імена, по бать­кові, дати народження, місця проживання);

інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації', характеристики технічних засо­бів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій;

отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то озна­йомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності '»захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася під­писати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояс­нень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом '»захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.

Протокол - це процесуальний документ, який закріплює та засвідчує хід і результати слідчих та інших процесуальних дій.

Залежно від характеру процесуальних дій, що фіксуються, протоколи умовно поділяють на дві групи:

протоколи, у яких фіксуються хід і перебіг слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій - дій, спрямованих на збирання, перевірку і дослідження доказів;

протоколи, що засвідчують реалізацію відповідних процесуальних прав учасників процесу (протоколи ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи, тощо).

На досудовому слідстві протоколи складаються, головним чином, під час проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій - при огляді місця події, речо­вих доказів і трупа (ст.ст. 100. 237. 238 КПК). при допиті свідка, потерпілого чи підозрюва­ного (ст. 224 КПК), при проведенні допиту в режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232 КПК), проведенні обшуку (ст. 236 КПК), при проведенні слідчого експерименту (ст. 240 КПК), при отриманні зразків для експертного дослідження (ст. 245 КПК) тощо.

Протокол слідчої чи іншої процесуальної дії складається відповідно до загальних вимог, викладених у законі. В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені такі моменти.

У вступній частині - місце і дата його складання; час початку і закінчення процесуальної дії. посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їхніх прав і обов'язків, інформацію про те, шо особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються під час проведення процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

В описовій частині - зміст та послідовність проведеної процесуальної дії, всі істотні для справи обставини, виявлені під час виконання цієї дії, в тій послідовності, в якій вони виявлялись і в тому вигляді, в якому вони сприймались, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазна­чено, в якому саме місці і за яких обставин він був виявлений, які його доказові та іденти­фікаційні ознаки.

У заключній частині зазначаються вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифіка­ції; факт і спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії. Протокол підписують: особа, яка провадила процесуальну дію, учасники слідчої дії, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. Якщо хто-небудь з цих осіб через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороння особа.

До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст.

Другий примірник протоколу обшуку, а також другий примірник протоколу затримання вручається відповідно особі, у якої проведено обшук, чи яка затримана. Копія протоколу затримання упродовж доби має бути направлена прокурору.

Якщо особа, що брала участь в проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверджується підписом особи, яка провадила слідчу дію.

У законі слід закріпити правило про те„що у вступній частині протоколу зазначається факт роз'яснення учасникам процесуальної дії їх прав і обов'язків, що прямо випливає з того, що кожен учасник процесу має бути повідомленим про свої права. Зокрема, у ст. 87 КПК України тепер зазначається, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а таким вважається «отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не від­повідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права».

Протоколи слідчих дій мають унікальну якість - здатність бути процесуальним носієм доказової інформації різного рівня: фактичних даних, які мають значення гак званих основних доказів, та доказів допоміжних. Наприклад, під час провадження впізнання у протоколі фіксу­ється інформація, яка походить від упізнаючого. В цій частині протокол впізнання набуває зна­чення основного доказу. Одночасно в протоколі впізнання фіксується інформація про процедуру впізнання, яка дозволяє судити про достовірність зроблених впізнаючим ідентифікаційних висновків. У цій частині протокол впізнання має якості допоміжного доказу, за допомогою якого визначається достовірність основного доказу. Без сумніву, доказове значення матимуть не тільки показання свідка, потерпілого або показання підозрюваного (обвинуваченого), але й обставини отримання показань, які фіксуються в протоколах. Це обумовлює необхідність належної уваги до законодавчого регулювання та складання протоколів у слідчій практиці.

Юридичний документ мас бути максимально раціональним, зрозумілим і доцільним - мінімум слів, максимум інформації.

Безумовно, рушійною силою документу є його зміст, засобом доведення якого до адре­сату виступає мова.

Мова - це не тільки знаково-інформаційна система, що являє собою запас слів та гра­матичні принципи їх сполучення, за допомогою якої люди можуть спілкуватися між собою, формувати, зберігати та передавати знання та будь-яку іншу інформацію в просторі та часі, це ще й шляхетна колискова духовності.

Мова - найбільша цінність суспільства, важлива складова духовного зростання людини. Важко уявити людину без Його Величності - Слова. В наукових дослідженнях зустрічаються небезпідставні гіпотези щодо походження назви нашого народу («слов'яни, словени») від «слова» - мови як основи суспільного життя, а термін «словене» трактується як «ті, що розумі­ють один одного». Слово - дійсно важливий засіб порозуміння. Очевидно, це добре розуміли наші пращури, яких прозивали ведами (знаючими), які. попри все, були у давні часи найбільш духовним народом. Та й сьогодні важко уявити високо інтелектуальну, освічену й культурну людину без слова художнього, без володіння багатою палітрою фарб літературної мови.

Головне, щоб мова не перетворилася в маску, якою майстерно хизуватимуться про­йдисвіти та різного роду псевдо-патріоти, про що влучною римою нагадують мудрі мистці слова: «Як Вас багато пігменатріотів / Всіх рангів, кланів, вір і всіх мастей, і Що гребете під себе без турботи / Про долю обездолених людей». (Анатолій Попівський)

Добротна літературна мова зазвичай візитна картка інтелігентної людини, але часто це ще й ознака високої внутрішньої культури. Вона спонукає не тільки шляхетно говорити, а й шляхетно діяти.

Мову утворюють фонетична, морфологічна, лексико-фразеологічна, синтаксична та сти­лістична системи.

Стиль із латинської мови (Renege) в буквальному значенні - це «загострена паличка для написання».

Мовний стиль являє собою оригінальну сукупність лексичних, фразеологічних, морфо­логічних і синтаксичних, орфоепічних, та акцентуаційних засобів, що використовуються у певній сфері діяльності і спілкування.

Беручи за критерій експресивно-стильове забарвлення мови, розрізняють: розмовний стиль, стиль художньої літератури, офіційно-діловий стиль або стиль юридичних та інших ділових документів, стиль політико-публіцистичних творів, стиль наукових праць та трак­татів, стиль релігійних книг, стиль народних пісень, частівок та інших фольклорних творів.

Найбільш поширеними та широко вживаними є художній літературний та офіційно-діловий стилі. В чому між ними відмінність?

У творах художньої літератури письменники за допомогою різних відтінків значення слів та їх інтонаційно-синтаксичних зв'язків доводять до читача задум твору, висловлюють своє ставлення до зображуваних сюжетів та персонажів, фактів та обставин життя, прагнуть до образності сприйняття та лексико-морфологічної виразності свого твору: «Під ногами сирітська дорога / В мертвеннім місячнім світлі / Ми згадуємо часто про Бога, / Коли нікому уже не потрібні»; «Про Росію волати не стану — / В ноги матері поклонюсь /1 в прийдешнє сміливо погляну: / Засмутилася знов без тирану / Полонянка - свята моя Русь» (Владимир Шеміиученко Исповедь. - Киев: Генеза, 2005). Поезія, - мовить Ліна Костенко, — «то не є дзвінкий асортимент / метафор, слів, - на користь чи в догоду. / А що, — не знаю. Я лиш інструмент, / в якому плачуть сни мого народу» (Ліна Костенко).

Художній мові притаманна експресія та образність. Експресія (виразність) досягається широким використанням епітетів, метафор, порівнянь, гіпербол, архаїзмів, тобто вживанням слів, які мають не тільки семантичне (смислове) значення, а й несуть емоційне забарвлення, а також застосуванням особливої ритміки мови (її інтонаційного строю) та інших засобів. У художній мові слова отримують образне значення та естетичне звучання, якого немає в інших видах мови.

Особливе багатство художнього слова — метафори. Метафори - це уособлення тих чи інших явищ природи, образне зближення слів на базі їх переносного значення, буквально означає «перенос». Метафори дозволяють в небагатьох словах реалізувати філософські думки й естетичні задуми авторів. Наприклад: «І замість чаю // Сузір'я олівцем качаю // Глоток ковтнувши тиші»; «Душа стражданнями пом'ята // Та не розп'ята»; «Завернувши мрію собою // Весну вернула зимою»; «Ти бачишся мені // Коханкою несмілою // Горю в шаленому вогні // Хай буде заздра білою // Хоча б недовго — в моїм сні»; «Поринув в дощ минулого руїн, / Шукаючи надію в непроглядній млі, / Повзу, не щадячи колін, / По грішній та гіркотній, як полин, Землі. /1 крізь урочий шепіт ночі: / "Не вір щасливому кінцю", / Дивлюсь сміливо долі в очі, / Чоло несу терновому вінцю» (В. Тертишник Хай буде заздра білою // Крила. - 2001. - № 6. - С. 14-15).

Багатющу й естетично витончену метафоричну палітру вишуканої художньої семантики являє собою поезія С. Єсеніна. Важко не зауважити, що неперевершена поезія С. Єсеніна, легко перекладається на українську мову, зберігаючи свою виразність та отримуючи деяке нове колоритне забарвлення. Наприклад, оригінал: «Отговорила роша золотая // Берёзовым, весёлым языком, // И журавли, печально пролетая, // Уж не жалеют больше ни о ком», пере­клад: «Скінчилась мова золотого гаю // В устах берізок словом пломінким, //1 журавлі, що сумно пролітають, // Вже не жалкують більше ні за ким»; оригінал: «Я теперь скупее стал в желаньях // Жизнь моя? Иль ты приснилась мне? // Словно я весенней гулкой ранью // Проскакал на розовом коне»; переклад: «Я скромнішим став на забаганки. // О, життя! При­снилось ти чи ні? // Ніби я крізь провесневі ранки // На рожевім проскакав коні».

Відкриттям для багатьох може стати сповнена чудовими метафорами поезія Леоніда Губанова: «Де тиша піснею підкраситься, / Де смуток мій договорить, / Де жінка як пер­шокласниця, / В ромашках з ніг до голови». Цікаві метафори і поетичні форми знаходимо у поетів сучасності Олександра Кабанова, Євгена Юхниці, Тані Сальникової, Катюші Смирнової, авторів, поезії яких читачі можуть знайти на сторінках журналу «Крила» — Сергія Залати, Тані Половинкіної, Натлії Сазончик, Ангеліни Колеснік, та інших майстрів художнього слова. Неперевершеною експресією чарують вірші Ліни Костенко: «На оболонях верби у болоньях. / Туман, туман - нейлонові плащі. / А коло хати пелехатий сонях / Пасе траву в блакитному дощі... / Мені так добре, стіни такі отчі, / Такий у серці невимовний іцем!/1 тільки чую - набрякають очі, / Як хмари, перегущені дощем». Пророчі рядки часто знаходять притулок у поезії талановитого українського поета, якому судилась нелегка доля і коротке життя, Василя Симоненка: «О море радості безкрає, / Чия тебе перепливу? / Якби того, що в мріях маю, / Хоч краплю мати наяву»; «Мріють крилами з туману / лебеді рожеві, / Сиплють ночі у лимани / зорі сургучеві». У поезії автори прагнуть до образності сприйняття та виразності свого твору. Особливо помітно це в інтимній ліриці: «Цвіркуни неполохані росами / Засюрчать свою пісню в траві. /1 дівчина з русявими косами / Про кохання прошепче тобі»; «В слушну мить вітрець легенький / Мені в вухо нашептав, / Як березі білі груди / Місяць в полі цілував» (Наталя Сазончик).

У кримінальному судочинстві експресивні якості літературної художньої мови, включа­ючи метафори, порівняння тощо, активно використовуються в судових дебатах. Класичним прикладом цього можуть служити промови Ф. Плевако. Наприклад, в промові по справі робітників фабрики, яких звинувачували в бунті і безпорядках, він образно мовив: «Натовп - будова, люди - цегла. Із одних і тих же цеглин розбудовується і храм богові, і тюрма - житло знедолених... Та зруйнуйте тюрму, і цеглини, що залишились цілими від руйнування, можуть піти на храмобудування, не відображаючи огидних рис їх минулого призначення».

Але незважаючи на всю привабливість художньої мови, юридичні документи пишуться в офіційно-діловому стилі.

Якщо з художньої мови виключити епітети, метафори та інші образно-експресивні засоби, залишивши її смисловий бік (квінтесенцію), то, по суті, ми й отримаємо офіційно- діловий стиль.

Ділове мовлення, якщо воно не доведено багатослів'ям, неоправданим ускладненням лексики розпливчатими багатозначними та неконкретними штампами до пихатого кан­целяризму, за яким не видно живої думки, чи не зведено бідністю словникового запасу до сірого, убогого, простонародного «красномовства», є різновидом літературної мови і надбанням культури.

В офіційно-діловому стилі важливо добитися точного та лаконічного викладення фактів та висновків добротною літературною мовою.

(Додатково див. коментар до ст. 110).