Стаття 95. Показання

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410 411 412 413 414 415 416 417 418 419 420 421 422 423 424 425 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 437 438 439 440 441 442 443 444 445 446 447 448 449 450 451 452 453 454 455 456 457 458 459 460 461 462 463 464 465 466 467 468 469 470 471 472 473 474 475 476 477 478 479 480 481 482 483 484 485 486 487 488 489 490 491 492 493 494 495 496 497 498 499 500 501 502 503 504 505 506 507 508 509 510 511 512 513 514 515 516 517 518 519 520 521 522 523 524 525 526 527 528 529 530 531 532 533 534 535 536 537 538 539 540 541 542 543 544 545 546 547 548 549 550 551 552 553 554 555 556 557 558 559 560 561 562 563 564 565 566 567 568 569 570 571 572 573 574 575 576 577 578 579 580 581 582 583 584 585 586 587 588 589 590 591 592 593 594 595 596 597 598 599 600 601 602 603 604 605 606 607 608 609 610 611 612 613 614 615 616 617 618 619 620 621 622 623 624 625 626 627 628 629 630 631 632 633 634 635 636 637 638 639 640 641 642 643 644 645 646 647 648 649 650 651 652 653 654 655 656 657 658 659 660 661 662 663 664 665 666 667 668 669 670 671 672 673 674 675 676 677 678 679 680 681 682 683 684 685 686 687 688 689 690 691 692 693 694 695 696 697 698 699 700 701

Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Свідок, експерт зобов'язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосе­редньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні статті 101 цього Кодексу.

Якщо особа, яка дає показання, висловила думку або висновок, що ґрунтується на спеціальних знаннях у розумінні статті 101 цього Кодексу, а суд не визнав їх недопус­тимими доказами в порядку, передбаченому частиною другою статті 89 цього Кодексу, інша сторона має право допитати особу згідно з правилами допиту експерта.

Сторони кримінального провадження, потерпілий представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримі­нального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів.

(Стаття із змінами, внесеними згідно Закону України № 314-УІІ вії) 23 травня 2013 року)

Докази за їх змістом і процесуальною формою можна поділити на такі види: показання свідка; показання потерпілого; показання підозрюваного; показання обвинуваченого; речові докази; висновок експерта; протоколи процесуальних дій та інші документи.

Показання підозрюваного - це повідомлення інформації особою, яка затримана чи сто­совно якої здійснено повідомлення про підозру.

Показання підозрюваного є як окремим видом доказів, так і засобом його захисту. Під­озрюваний може визнати або не визнати висунуті проти нього підозри і давати свої пока­зання. Його показання можуть містити фактичні дані про відомі йому обставини справи, а також посилання на докази, які спростовують виниклу підозру.

Алібі-особливий вид показань підозрюваного, за якого він стверджує про неможливість вчи­нення кримінального правопорушення, посилаючись на те, що в момент його скоєння перебував в іншому місці, або був у такому стані, що не міг його скоїти. Алібі має бути ретельно перевірено.

Підозрюваний має право давати показання з приводу обставин, які були підставою для його затримання, та з приводу інших відомих йому обставин у справі.

Підозрюваний, як і обвинувачений, вправі відмовитися давати показання, про що йому повідомляється в момент затримання і перед кожним допитом.

Оскільки підозрюваний зацікавлений у результатах справи, остільки до оцінки його показань слід ставитися з осторогою, ретельно їх зіставляти з іншими доказами і з усіма обставинами справи.

Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення, судового вироку й інших висновків у справі лише за безсумнівного підтвердження цих показань сукупністю непорушних достовірних інших доказів.

Показання обвинуваченого є одним із видів доказів. У своїх показаннях обвинувачений повідомляє суду відомості про вчинені ним або іншими особами дії та про інші факти, які стосуються до справи.

Слід мати на увазі, що обвинувачений, будучи особою, зацікавленою в результаті справи, нерідко вдається до давання неправдивих показань, з тим щоб уникнути відповідальності.

Може скластися уявлення, що визнання обвинуваченим своєї провини є більш ефек­тивним та достовірним засобом встановлення істини. Насправді це не так.

Визнання обвинуваченим своєї провини може бути як правдивим, так і неправдивим. Визнання обвинуваченим своєї провини, так само як і його показання загалом, вимагають перевірки за допомогою інших доказів, оцінюються сукупно з усіма доказами у справі.

Особливу групу показань обвинуваченого становлять обмови. Обмова - явно неправ­диве показання, спрямоване щодо невинуватої особи. Обмова явно невинуватої особи є обставиною, яка обтяжує відповідальність. На нашу думку, обмова явно невинуватої особи є суспільно небезпечним діянням, схожим із заздалегідь неправдивим доносом. Для громадянина, стосовно якого обвинуваченим зроблені завідомо неправдиві показання, наступають нерідко більш тяжкі наслідки, ніж після крадіжки його майна. Тому обмова, від кого б вона не виходила, повинна бути відповідно покарана. На наш погляд, необхідно встановити правило, згідно з яким обмова вважалась би тяжким кримінальним злочином.

Показання потерпілого можуть мати суттєве доказове значення. Але вони можуть мати доказову силу лише за умови дотримання вимог закону щодо процесуальної форми допиту. Закон вимагає на початку допиту роз'яснити потерпілому його права, про що робиться від­мітка в протоколі допиту. Надання потерпілому можливості скористатись своїми правами - суттєва складова допустимості його показань як доказів у кримінальній справі.

При цьому потерпілому мають роз'яснятись права, визначені в чинному КПК України. Помилкою буде роз'яснювати йому положення ст. 63 Конституції України, в якій мовиться про те, що особа не несе відповідальності за відмову від давання показань щодо самого себе, своїх близьких родичів та членів своєї сім'ї. Адже КПК України потерпілому надає більші права - право взагалі відмовитись від давання показань щодо будь-яких осіб. Якщо названа, дуже шляхетна норма Конституції України буде застосовуватись до потерпілого, то це буде тягти протиправне звуження існуючих їх прав, що вже визнані КПК України та КК України. А, отже, за таких умов показання потерпілого можуть вважатись даними під тиском, загрозою вжиття негативних для нього заходів та застосування незаконних дій, тобто позбавленими доказової сили.

Закон не передбачає відповідальності потерпілого за відмову від давання показань. Потерпілий несе відповідальність за давання явно неправдивих показань за ст. 384 КПК України.

Під час допиту потерпілого необхідно приділити особливу увагу з'ясуванню: деталей, які можуть бути зіставлені з іншими зібраними доказами; конкретних дій кожного обвинуваче­ного; власних дій потерпілого; передуючих взаємин з обвинуваченим; причин протиріч між показаннями потерпілого з цих питань та показаннями, поясненнями, заявами інших осіб.

Допитуючи потерпілого та оцінюючи його показання, слід враховувати, що потерпілий, з одного боку, є особою, яка безпосередньо постраждала від злочину, і часто знає та може повідомити такі факти, які за допомогою свідоцьких показань чи інших доказів не завжди можуть бути встановлені, а, з іншого боку, він є зацікавленою в справі особою, до того ж на об'єктивність показань його можуть впливати емоційні переживання, викликані злочином.

Показання свідка. Свідком у кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі будь-які обставини справи, якщо вона не є зацікавленим у результатах справи учасником процесу: потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим або підсудним.

Свідок є незамінним учасником процесу, а його показання в системі інших доказів можуть мати вирішальне значення у справі. З огляду на це, особа, якій відомі будь-які обставини справи, має бути допитана як свідок і не може мати іншого процесуального стану, крім стану свідка. Остання вимога знайшла своє відображення в законі, наприклад, суддя, слідчий, прокурор, захисник не може брати участі в розгляді справи, якщо вони є свідком і у зв'язку з цим допитувались або підлягають допиту як свідок.

У практиці частими є випадки, коли працівники міліції, будучи свідками злочинів (спе­куляції, порушення правил про валютні операції, збуту вкраденого або наркотиків тощо), самі затримують підозрюваного і провадять дізнання у справі. Це є порушенням закону.

Предметом показань свідка можуть бути будь-які фактичні обставини, що стосуються певної справи, у тому числі обставини, що характеризують особистість обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого та взаємини свідка з ними. Свідок дає показання про обставини, сприйняті ним як безпосередньо, так і з інших джерел, наприклад, зі слів іншої особи або з будь-якого документа. Як свідчить народне прислів'я: «Із свідків краще один, хто бачив, ніж десять тих, що чули».

Предметом показань свідка можуть бути також відомості довідкового характеру про обставини, які самі не мають доказового значення, але необхідні для розслідування справи.

Свідок має певні права, здійснення яких максимально гарантує доброякісність його показань. Серед них слід зазначити право свідка знати у зв'язку з чим і в якій справі він допитується; власноручно викладати свої показання в протоколі допиту; користуватися нотатками і документами під час давання показань у тих випадках, коли показання стосу­ються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті; відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів; знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження.

Закон забороняє домагатися показань від свідка шляхом насильства, погроз або інших незаконних заходів. Неприпустимі будь-які погрози, а також інші незаконні дії (шантаж, підкуп, обіцянка вигоди тощо).

Психологічний вплив, так звані «комбінації», припустимі, якщо вони не пов'язані з повідомленням свідку явно неправильних відомостей (обманом) і не утискають вільне волевиявлення, залишають можливість вільного вибору лінії поведінки.

Забороняються тривалі виснажливі допити. До таких можна віднести допит трива­лістю більше двох годин без перерви або допит протягом доби тривалістю понад вісім годин. Неприпустиме використання гіпнозу або психотропних засобів, так як і отримання показань за винагороду.

Під час аналізу положень закону, у яких стверджується, що «суд не вправі обґрунтову­вати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них», закономірно викликає логічне запитання - «Для чого тоді взагалі отримувати такі пояснення чи здійснювати допити осіб на досудовому слідстві, якщо вони не є доказами і на них не можна посилатись?». І чому отримані під час обшуку на досудовому слідстві речові докази є доказами (суд не може ж безпосередньо сам здійснювати обшук), а показання свід­ків будуть доказами тільки ті. які отримані судом. Така «нова теорія доказів» не витримує критики, хоча б з огляду на знову ж таки «нову концепцію спрощеного судового розгляду», коли суд може розглядати справу без судового слідства, а, отже, і безпосереднього допиту свідків та Сприйняття даних ними показань.

Згідно із ч. 2 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими прави­лами допустимості доказів. Між тим, показання з чужих слів не надає достатніх можливостей для перевірки первинного змісту і джерела наданої інформації. З огляду на це виникають значні складнощі щодо з'ясування достовірності фактичних даних, отриманих в резуль­таті таких показань. Тому законодавець встановлює додаткові вимоги: «суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами»; «суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обви­нувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана».

У будь-якому разі джерело інформації мас бути відоме - це слова іншої відомої особи, яку з діевиих причин саму не може бути допитано. Доказами не можуть бути дані, джерело яких невідоме (чутки, плітки).

Часто у використанні показань з чужих слів виникає потреба коли особа, яка надала первинні дані тяжко хвора чи померла. Якщо є загроза втрати показань хворої, слід скорис­татись можливостями, які надані ст. 225 КГІК України: «У виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хво­роби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду».

За відмову від давання показань свідок несе кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України, а за давання явно неправдивих показань - за ст. 384 КК України.