1.2. Класифікація житлових та громадських будівель

Відповідно до статті 4 чинного Житлового кодексу № 5464-Х від 30.06.1983 р. житлові будинки та житлові приміщення в інших будинках, що знаходяться на території України утворю­ють житловий фонд.

Житловий фонд — сукупність усіх житлових приміщень незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціалізовані будинки (гуртожитки, готелі-притулки, будинки маневреного фонду, житлові приміщення з фондів житла для тимчасового поселення вимушених переселенців і осіб, визна­них біженцями, спеціальні будинки для самотніх престарілих, будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів тощо), квартири, службові житлові приміщення, інші житлові приміщення в інших будівлях, придатні для проживання.

Види житлового фонду:

а) приватний житловий фонд:

фонд, що перебуває у власності громадян: індивідуальні житлові будинки, приватизовані, побудовані і придбані кварти­ри і будинки, квартири в будинках житлових і житлово-буді- вельних кооперативів із цілком виплаченим пайовим внеском, у будинках товариств індивідуальних власників квартир, квар­тири і будинки, придбані у власність громадянами на інших підставах, передбачених законодавством;

фонд, що перебуває у власності юридичних осіб (створе­них як приватні власники), побудований або придбаний за рахунок їхніх засобів, у тому числі за рахунок засобів житло­вих, житлово-будівельних кооперативів із не цілком виплаче­ним пайовим внеском;

б)   державний житловий фонд:

відомчий фонд, що перебуває в державній власності Ук­раїни й у повному господарському віданні державних підприємств або оперативному управлінні державних установ, що належать до державної власності;

фонд, що перебуває у власності суб'єктів України, а також відомчий фонд, що перебуває у повному господарському віданні державних підприємств або оперативному управлінні державних установ, що належать до відповідного виду власності;

в)   комунальний житловий фонд: фонд, що перебуває у влас­ності району, міста, адміністративно-територіальних формувань, які входять до них, у тому числі в містах Києві і Севастополі, а також відомчий фонд, що перебуває у повному господарсько­му віданні комунальних підприємств або оперативному уп­равлінні комунальних установ;

г)   суспільний житловий фонд: фонд, що перебуває у влас­ності іромадських об'єднань.

До житлового фонду не входять нежитлові приміщення в житлових будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Класифікація житлових і громадських будівель і споруд провадиться:

а)   за функціональним призначенням;

б)   за конструктивними схемами будівництва та поверховістю;

в)   за капітальністю.

Класифікація житлових і громадських будівель і споруд за функціональним призначенням:

А) Житлові будинки — споруди, призначені для проживання.

До них відносяться:

житлові будинки квартирного типу, призначені для по­стійного проживання;

житлові будинки готельного типу, призначені для довго­строкового проживання;

• житлові будинки з коридорною системою планування — гуртожитки, призначені для тимчасового проживання.

Основною планувальною одиницею житлового будинку квартирного типу є квартира. До складу квартири входять житлові кімнати, які складають житлову площу, і допоміжні приміщення: коридори, передня, кухня та санвузол (ванна чи душ та туалет), які складають допоміжну площу. Сума житло­вої та допоміжної площ складає корисну площу квартири. У корисну площу квартир включають приведену площу літніх приміщень (балконів, лоджій), яка враховується з понижую­чими коефіцієнтами.

Квартири розрізняють за кількістю кімнат на: одно-, дво-, три- і більше кімнатні квартири.

Б) Громадські будівлі — споруди, призначені для розміщен­ня установ та підприємств соціального, побутового, культурно­го та іншого призначення. До них відносяться:

установи охорони здоров'я, фізичної культури і соціаль­ного забезпечення (шпиталі, лікарні, поліклініки, санаторії, бу­динки відпочинку, будинки для престарілих, профілакторії, спортивні будівлі і споруди тощо);

освітні установи (дитячі ясла та садки, загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії, профтехучилища, технікуми, коледжі, інститути та інші вищі навчальні заклади тощо);

установи культури (бібліотеки, музеї, будинки культури, клуби, кінотеатри, театри тощо);

проектні та наукові організації (науково-дослідні інсти­тути, конструкторські бюро, проектно-вишукувальні та проек­тно-технологічні інститути тощо);

установи та організації управління, офіси;

громадські, партійні, добровільні неурядові організації;

установи комунального господарства (готелі, гуртожит­ки, мотелі, кемпінги, пожежні команди, ремонтні та ремонтно- будівельні управління та трести, корпорації, інші організації);

підприємства торгівлі і громадського харчування (тор­гові центри, магазини, ринки, ресторани, кафе і закусочні тощо).

Класифікація житлових і громадських будівель і споруд за конструктивними схемами будівництва та поверховістю.

За конструктивними схемами будівлі поділяються на безкар- касні і каркасні (з повним і неповним каркасом).

Безкаркасні будівлі мають декілька конструктивних схем.

Несучі цегляні стіни (поздовжні або поперечні) з дерев'я­ними перекриттями та дерев'яними кроквяними фермами. Як правило, це старі будівлі, збудовані у 30-ті роки XX століття.

Несучі цегляні блочні стіни із залізобетонним перекриттям та дерев'яними кроквяними фермами. Як правило, це старі будівлі, відновлені після капремонтів у середині минулого сто­ліття.

Несучі цегляні блочні стіни, стінові залізобетонні панелі із залізобетонними перекриттями і покриттями. Це будівлі 60—90-х років.

Несучі стіни і перекриття з монолітного залізобетону.

Каркасні будівлі підрозділяються на:

каркасно-ригельні з цегляними стінами або самонесучи- ми навісними панелями;

каркасні з плоскими перекриттями (безбалкові) та само- несучими стінами.

За поверховістю житлові та громадські будівлі розділяються на:

малоповерхові — 1-2 поверхи;

середньої поверховості — 3-5 поверхи без ліфтів;

багатоповерхові — 6-9 поверхів з ліфтами;

висотні — більше 9 поверхів з ліфтами.

Класифікація житлових і громадських будівель і споруд за капітальністю.

В основу класифікації покладено поділ будівель по групам в залежності від матеріалу фундаменту, стін та перекриття.

Житлові будівлі:

кам'яні, особливо капітальні. Фундаменти — кам'яні та бетонні. Стіни — кам'яні (цегляні) та великоблокові. Пере­криття — залізобетонні;

кам'яні, звичайні. Фундаменти — кам'яні, стіни — ка­м'яні (цегляні), великоблокові та крупнопанельні. Перекриття — залізобетонні та змішані (дерев'яні та залізобетонні) або ка­м'яні зводи по металевим балкам;

кам'яні, полегшені. Фундаменти — кам'яні та бетонні. Стіни — кам'яні, полегшеної кладки з цегли, шлакоблоків та черепашнику. Перекриття — дерев'яні, залізобетонні або ка­м'яні склепіння по металевим балкам;

дерев'яні, рублені та брусовані, змішані, сирцеві. Фунда­менти — стрічкові, бутові. Стіни — рублені, брусовані, змішані (цегляні та дерев'яні). Перекриття — дерев'яні;

збірно-щитові, каркасні, глинобитні, саманні та фахвер­кові. Фундаменти — на дерев'яних стільцях або бутових сто­впах. Стіни — каркасні, глинобитні тощо. Перекриття — дере­в'яні.

Громадські будівлі за капітальністю поділяються на 7 груп:

каркасні із залізобетонним або металевим каркасом, з заповненням каркасу кам'яними матеріалами;

особливо капітальні, з кам'яними із штучних каменів стінами або великоблоковими; колони і стовпи — залізобе­тонні, або цегляні; перекриття — залізобетонні або кам'яне склепіння по металевим балкам;

капітальні, з кам'яними стінами із штучних каменів, або великоблокові; колони і стовпи — залізобетонні або цегляні; перекриття — залізобетонні або кам'яне склепіння по метале­вим балкам;

полегшені, із стінами полегшеної кам'яної кладки; колони і стовпи — цегляні або дерев'яні; перекриття — дере­в'яні;

полегшені, із стінами полегшеної кам'яної кладки; коло­ни і стовпи — цегляні або дерев'яні; перекриття — дерев'яні;

легкі, з дерев'яними дощаними або брусованими рубле­ними стінами;

дерев'яні каркасні та щитові будівлі.

При відсутності планових капітальних ремонтів в норма­тивні строки капітальність споруд знижується на одну групу.