2.1.3. Санітарно-гігієнічні вимоги до приміщень

Температурно-вологісний режим

До нормованих параметрів температурно-вологісного режи­му приміщень будинку відносяться: температура внутрішнього повітря, температура внутрішніх поверхонь загороджувальних конструкцій, вологість повітря.

Температура повітря в приміщеннях житлових будинків повинна відповідати вимогам СНІП 2.08.01-89:

житлова кімната — 18—20 °С;

кухня квартири — 18 °С;

ванна індивідуальна — 25 °С;

вбиральня (туалет) — 18 °С;

сполучений санвузол — 25 °С;

вестибюль, сходова клітка — 16 °С;

машинне приміщення ліфтів — 5 °С;

камера для сміття — 5 °С.

Коливання температури повітря в житлових приміщеннях протягом доби повинні бути не більш:

за наявності центрального опалення +1,5°С;

пічного +3°С.

Перепад між температурою повітря в приміщенні і темпе­ратурою внутрішньої поверхні загороджувальних конструкцій не повинна перевищувати таких величин, °С (СНІП 11-3-79):

для зовнішніх стін — 6 °С;

для покрівель і горищних перекриттів — 4 °С;

для перекриттів над проїздами, підвалами і підпіллями - 2 °С.

Вологісний режим приміщень визначається величиною відносної вологості повітря, яка дається у %. Відповідно до СНІП ІІ-3-79 за відносною вологістю всі приміщення розподі­ляють на 4 категорії (табл. 2.2).

Відносна вологість повітря в житлових приміщеннях не повинна перевищувати 60%. Більш вологе повітря призводить до появи сирості. Найменші значення вологості повітря в квартирі повинні перебувати у межах 30-60%.

Таблиця 2.2

Режим приміщення

Відносна вологість, % -24°С

Сухий

до 50

Нормальний

50-60

Вологий

61-75

Мокрий

понад 75

 

У неопалювальних підвалах і технічних підпіллях темпера­тура повинна бути не нижче 5°С, а відносна вологість — не більше 65%.

В опалювальних підвалах температура і відносна вологість забезпечується залежно від використання приміщень.

Підвали і технічні підпілля повинні постійно вентилювати­ся за допомогою витяжних каналів і вентиляційних отворів у вікнах, цоколі та ін.

У підвалах і підпіллях з глухими стінами повинно бути не менше двох вентиляційних отворів у протилежних стінах у кожній секції будинку. Площа таких отворів має бути не мен­шою 1/400 площі підлоги підвалу. В усіх перегородках і внутрішніх стінах підвалів слід робити отвори під стелею пло­щею не менше 0,02 м2 кожне. Температура повітря в горищних приміщеннях повинна бути не вищою 2°С при температурі зовнішнього повітря нижче 0°С. Площа продухів на даху по­винна бути 1/300-1/600 площі горищного перекриття.

З метою контролю температурно-вологісного режиму при­міщень застосовують різні способи. Температура і вологість повітря в приміщеннях визначається при зачинених вікнах і дверях на рівні 1,5 м від підлоги в середині приміщення.

Категорійність приміщень за відносною вологістю

На сходових клітках температура визначається на першому й останньому поверхах на рівні 1,5 м від підлоги майданчика.

У технічному підпіллі температура вимірюється в кожному приміщенні в межах ділянки, що обстежується.

Для замірів температури повітря застосовують лабораторні ртутні термометри з поділкою 0,5°С. Термографи використову­ють для реєстрації змін температури з точністю +1°С.

Для вимірювання вологості повітря застосовують психро­метри та гігрометри.

Температуру поверхні заміряють на внутрішній поверхні зов­нішньої стіни на рівні 1,5 м від підлоги в середині простінка або глухої частини стіни, на поверхні підлоги та стелі, в їх середині — термощупами (ТМ, ЦЛЄМ) або термометром ЕТП-М.

Заміри проводяться у кожній точці по три рази. Особа, яка проводить заміри, повинна перебувати як можна далі від по­верхні, що обстежується.

Отримані дані порівнюють з нормативними перепадами температур і роблять висновок про захисні якості зовнішніх стін, горищного перекриття і підлоги.

Теплозахисні якості огороджень у природних умовах по­винні оцінюватися при різниці температур (у холодну пору року) зовнішнього і внутрішнього повітря більше за 10°С.

Повітряний режим приміщень

У приміщеннях квартирних будинків розрахункова кількість повітря, що видаляється, становить (м3/год):

Приміщення    Витяжка

Житлова кімната    3 на 1 м2 житлової площі.

Кухня квартири

негазифікованої    не менше 60;

газифікованої не менше 60 (за наявності

х    конфоркових плит); не менше 75 (за наявності

х    конфоркових плит) та не менше 90 (за наявності

25. 25. 50.

х    конфоркових плит).

Ванна Туалет

Сполучений санвузол

Інтенсивність обміну повітря в приміщеннях заміряють за допомогою анемометрів.

За допомогою анемометрів та секундомірів визначають швидкість повітряного потоку. Витрата повітря, що проходить через вентиляційні ґрати, м3/год.:

V = 3600 х 0,8 V х 0,7 Р 2000 Р,

де V — швидкість повітряного потоку, м/с;

Р — площа вентиляційних ґрат, м2.

Світловий режим приміщень

Нормування природного освітлення будинків може проводи­тись двома способами: геометричним та світлотехнічним.

При геометричному нормуванні встановлюється розмір світлових отворів залежно від розмірів площі приміщень та їх призначення — так званий світловий коефіцієнт (СК). Цей коефіцієнт являє собою відношення площі заскленої поверхні вікон до площі приміщень.

Згідно з чинними нормами, відношення площі світлових отворів усіх кімнат і кухонь квартир до площі підлоги цих приміщень не повинно перевищувати 1:5,5. Для окремих кімнат і кухонь це співвідношення може бути 1:4,5. Мінімаль­не співвідношення площі світлових отворів до площі підлоги приміщень не може бути меншим 1:8.

При світлотехнічному нормуванні виходять з того, що освітленість кожної точки всередині приміщення залежить від одночасної освітленості ззовні приміщення під відкритим не­бом і становить якусь її частку. Тому нормовану величину е% для цього способу беруть як співвідношення освітленості в такій точці всередині приміщення до одночасного горизонталь­ного освітлення Ен під відкритим небом:

е = Е/Енх 100.

Це співвідношення є коефіцієнтом природної освітленості (КПО).

Територія України, згідно з світлокліматичним районуван­ням відноситься до 4-го поясу, а територія АР Крим — до 5-го.

Нормовані значення КПО для будинків, розташованих у 4, 5 поясах, слід визначати за формулою:

де ен3 — значення КПО для 3-го поясу для житлових кімнат та кухонь ен3 = 0,4;

м — коефіцієнт світлового клімату, для 4-го поясу ен3 - 0,9, для 5-го поясу — еи3 = 0,8;

Коефіцієнт сонячності клімату

с — коефіцієнт сонячності клімату (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Пояси світлового клімату

При світлових отворах, орієнтованих за сторонами горизонту (азимут, град.) 136-225 226-315 46-135 316-45

4-й пояс на північ від 50° п.ш. 50° п.ш. і на південь

0,75 0,8 1,0 0,70 0,75 0,95

5-й пояс на північ від 40° п.ш. 40° п.ш. і на південь

0,65 0,70 0,90 0,60 0,65 0,85

 

Норми штучного освітлення в житлових будинках наведені в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Норми штучного освітлення в житлових будинках

Приміщення

Освітленість робочих поверхонь, лк.

Люмінесцентні лампи

Лампи розжарювання

Житлові кімнати, кухні

100

50

Коридори, ванні кімнати, туалети

50

20

Шумо- та звукоізоляція приміщень

 

Побутові шуми, що виникають у сусідніх квартирах, мо­жуть бути двох видів:

повітряні — розмови та звуки музики, телевізорів, побу­тових пристроїв, які досягають загороджувальних конструкцій, поширюючись через повітря;

ударні — звуки кроків, пересування меблів та ін., які виникають при безпосередньому впливі на конструкції.

Джерелами шуму є також технічне обладнання будинків (сантехнічне обладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо).

Особлива група джерел шумів — це транспорт, промислові підприємства, машини та механізми.

Припустимим вважається рівень шуму, який не справляє шкідливої дії на людину.

Припустимі рівні звукового тиску

Нормується діапазон частот коливання звукової хвилі, при яких звук, що сприймається вухом людини (тобто в інтервалі 16- 20000 Гц) та має 7 октав з середньогеометричними частотами октавних полос 63, 125, 250, 1000, 4000, 8000 Гц. Припустимі рівні звукового тиску у приміщеннях або на території, що безпо­середньо прилягає до житлових будинків, наведені у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Приміщення або територія

Гц

63

125

250

500

1000

2000

4000

8000

Житлова кімната

55

44

35

29

25

22

20

18

Територія, яка безпосе­редньо прилягає до житлових будинків

67

57

49

44

40

37

35

33

 

Для житлових кімнат припустимий рівень шуму складає 30, для території, що безпосередньо прилягає до житлових бу­динків — 45 дБа. Рівень шуму в житлових приміщеннях і на території житлової забудови заміряють шумомірами, а звуковий тиск в активних частотах — шумомірами з підключеними до них активними фільтрами. Вимір шуму в приміщеннях бу­динків слід проводити не менше ніж у трьох рівномірно розта­шованих точках, не ближче 1 м від загороджувальних конст­рукцій, на висоті 1,2—1,5 м від підлоги.

При вимірюванні рівня шуму в приміщенні, якщо його джерело міститься в будинку, вікна і двері повинні бути зак­риті, а коли джерела шуму знаходяться зовні, вікна і двері закриті, а кватирки і фрамуги — відкриті.

Значення індексів ізоляції повітряного Іп та приведеного ударного шуму Іу для конструкцій житлових будинків наведені у табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Індекси ізоляції повітряного Іп та приведеного ударного шуму Іу для конструкцій житлових будинків

Назва і розташування загороджувальної конструкції

ІП

Іу

Перекриття:

між приміщеннями квартир

50

67

між приміщеннями квартир і магазинів

55

67

між приміщеннями квартир, підвалів, холів, горищ

55

55

Стіни і перегородки між квартирами, приміщеннями квартири і сходовими клітками, коридорами та вестибюлями

50

 

Стіни між приміщеннями квартир і магазинами

55

Вхідні двері квартир, які виходять на сходові клітки, в холи, вестибюлі

30